BLOG

ПРО ДОСТУП ДО НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ (підсумковий проект Вікторії Лаврової з сертифікатної програми «Практичний курс верховенства права», яку НЮУ імені Ярослава Мудрого реалізував в партнерстві з Університетом Південної Кароліни, США, за підтримки програми USAID «Нове правосуддя»).

adminhq

0

Slide5  Slide4 

Проблема, виклик і можливість Підсумкового проекту

Якщо розглянути нормативно-правові та нормативні акти, що встановлюють вимоги до якості, безпечності та маркування нехарчової продукції, то можна виділити наступні:

Вид Характер вимог Доступність
Закони (в тому числі, але не виключно «Про захист прав споживачів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції»). Переважно вимоги до надання інформації (маркування) та загальна вимога, що продукція має бути якісною та безпечною. Доступні.
Технічні регламенти Загальні характеристики продукції, вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва. Доступні.
Нормативні документи у сфері стандартизації (міжнародні і національні, стандарти окремих підприємств, кодекси усталеної практики та інше). Конкретні для кожного виду продукції  характеристики продукції, конкретні вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування. Переважна більшість відсутня у вільному доступі.

Візьмемо для прикладу проточні електроводонагрівачі. Загальні вимоги до вказаної продукції містять закони і такі технічні регламенти, як Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання затверджений постановою КМУ від 16.12.2015 р. № 1067 (далі – ТР низьковольтного електричного обладнання) та Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання затверджений постановою КМУ від 16.12. 2015 р. № 1077 (далі – ТР електромагнітної сумісності обладнання ). Спеціальні ж вимоги містяться у національних стандартах (далі – ДСТУ). Наприклад, лише в п. 7.12.8 ДСТУ 60335-1:2017  встановлені такі вимоги до експлуатаційних документів проточних електроводонарівачів, як, наприклад, необхідність вказати максимальний та мінімальний тиск води на вході, у паскалях, якщо це необхідно для правильного функціонування приладу та інше.

Але вказане ДСТУ відсутнє в загальному доступі і з його змістом можна ознайомитися лише придбавши його. І, на мою думку, не можна сказати, що вказане ДСТУ є рекомендаційним, оскільки воно є в Переліку національних стандартів, що ідентичні гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності обладнання вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання затвердженому Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі N 309 від 22.02.2019, та якщо продукція підпадає під дію відповідного технічного регламенту, то вона має відповідати і цьому ДСТУ. Таким чином, якщо у споживача виникнуть проблеми у зв’язку з відсутністю в експлуатаційній документації вище вказаної інформації, то він не зможе належним чином захистити свої права.

На обмеження доступу до національних стандартів вплинуло, в тому числі, виключення зі ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги, що інформація про продукцію повинна містити зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари (роботи, послуги). Сьогодні, якщо споживач хоче перевірити відповідність продукції стандартам (а вони власне і є нормативними документами), він має знайти їх сам, що складно і потребує спеціальних знань.

Таки чином, ні виробник, ні споживач не можуть вільно отримати інформацію по повний перелік вимог, яким має відповідати продукція, споживач може оцінити якість продукції лише звернувшись за експертизою (довго, бюрократично, платно!), споживач не в змозі оцінити відповідність продукції вимогам технічного регулювання, а значить не має можливості захистити свої права, якщо недоліки товару пов’язані з порушенням національних стандартів та звернутися до суду на підставі цього.

Слід відзначити також, що відсутність національних стандартів у вільному доступі є корупційним ризиком в сфері підтвердженні відповідності і експертної діяльності, оскільки і в першому, і в другому випадку відбувається оцінювання на відповідність стандартам і громадськість це не контролює, оскільки не має доступу до критеріїв оцінки. А після гармонізації національного та європейського технічного регулювання, коли українські органи оцінки відповідності зможуть робити оцінку, яка матиме силу на території Європейського союзу, це ризик привернення бажаючих уже не тільки з України «купити» потрібний висновок.

Так як споживачі, порівняно з виробниками, найчастіше в більш вразливому становищі, а складна, не публічна, сфера стандартизації дає виробникам широке поле для зловживань, то описана проблема є також актуальною з точки зору п. 66 Доповіді, яка визначає, що сутність верховенства права як керівного принципу в плані майбутнього має бути розширено так, щоб охопити не лише ділянку співпраці між державою і приватними суб’єктами, а й діяльність приватних суб’єктів, можливості яких порушувати особисті права є такими ж, як і можливості органів державної влади.

Очікуваний результат

Забезпечення безоплатного доступу до національних стандартів прямо посилить такі елементи верховенства, як принцип пропорційності та юридичної визначеності, та опосередковано законність, захист прав людини, доступу до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами.

Зі своєї сторони я планую сприяти цьому, в ході своєї адвокатської діяльності захищаючи права споживачів та консультуючи виробників, звертаючись за роз’ясненнями до національного органу стандартизації та привертаючи увагу до вказаної проблеми публікаціями.

Дослідження

Відповідно до п. 41 Доповіді принцип юридичної визначеності є істотно важливим для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним.

Європейський Суд в якості закону відсилає до будь-яких актів, які мають обов’язкову силу і відповідають конвенційним критеріям напрацьованих ЄСПЛ. Це можуть бути підзаконні нормативні правові акти, відомчі акти, узагальнена судова практики та, навіть, під цю категорію можуть підпадати документи, які не володіють ознаками нормативного, наприклад, акти різних об’єднань, зокрема НААУ, які є обов’язковими для її членів[1].

Виходячи з того, що стандарт – нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері[2], вважаємо що національний стандарт підпадає під поняття «закону» в розумінні верховенства права та практики ЄСПЛ.

Проте, виходячи з нижчевикладеного, доступним тексти національних стандартів назвати не можна.

Теоретично, з метою забезпечення суб’єктів господарювання інформацією щодо обов’язкових вимог, викладених у стандартах (а логіка така, що далеко не всі стандарти обов’язкові) ч.3 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» передбачено, що національний орган стандартизації (далі – НОС) забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів таких національних стандартів з безоплатним доступом до них. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163 «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації» функції НОС виконує державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі – ДП «УкрНДНЦ»).

Але з ДСТУ ситуація цікава тим, що з однієї сторони відповідно до ст..23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти застосовуються на добровільній основі, з іншої сторони до багатьох технічних регламентів існує Перелік національних стандартів, що ідентичні гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності його вимогам. Тобто, якщо я таку хочу довести чи перевірити, чи продукція відповідає технічному регламенту (частина з яких є обов’язковими) потрібно звернутися до відповідного ДСТУ. І така ситуація пояснюється тим, що технічний регламент місить загальні «родові» вимоги, а ДСТУ так би мовити «видові».

На сайті ДП «УкрНДНЦ» є сторінка «НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ У НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТАХ»[3] де єдиним переліком, без можливості застосування фільтрів розміщені певні ДСТУ (трохи менше трьохсот). Для порівняння, тільки лише Перелік національних стандартів, що ідентичні гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності обладнання вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067 затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
22.02.2019  № 309 містить посилання на 598 ДСТУ. Тобто, продукція що відповідає вказаному технічному регламенту має відповідати і певним ДСТУ.

На сайті ДП «УкрНДНЦ» також розміщено офіційний Каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики, який можна скачати за посиланням і який він оновлюється щомісяця і з цього, ДП «УкрНДНЦ» робить висновок, що користувачі мають всю необхідну інформацію про національні стандарти у вільному доступі[4]. Але, вказаний каталог, це, по-перше, не тексти стандартів, по-друге, якщо шукаєш в межі інтернет конкретний стандарт то алгоритм пошукових систем не знаходить вказаний каталог, через його формат. До того ж, якщо особа шукає стандарт, то не його реквізити, а власне текст.

На зазначеному сайті роз’яснено також, що можна безкоштовно ознайомитись із текстами будь-яких стандартів, каталогів та класифікаторів, наявних у Національному фонді нормативних документів, надається у читальній залі фонду, що на мою думку дуже мало впливає на доступність національних стандартів.

На практиці отримати доступ до тексту більшості ДСТУ можливо лише купуючи його окремо в органу стандартизації або купуючи абонемент до відповідного сервісу (наприклад, http://online.budstandart.com/ru/, який дозволяє знайти необхідні нормативні документи і перевірити ї чинність), що свідчить, на мою думку пр. недоступність національних стандартів та порушує принцип юридичної визначеності.

Ще одною складовою верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Якщо застосувати тест на пропорційність, щодо вищеописаного обмеження доступу до національних стандартів, то можна дійти наступних висновків.

Платний доступ до ДСТУ передбачений законом, а саме відповідно до Закону України «Про стандартизацію» право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги належить державі і кошти, одержані від реалізації національних, регіональних, міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та розроблених національним органом стандартизації каталогів, у повному обсязі спрямовуються на виконання робіт з національної стандартизації та розвиток науково-технічної бази. Зазначене положення ДП «УкрНДНЦ» пояснює, тим, що розповсюдження копій нормативних документів на платній основі є європейською та міжнародною практикою і є одним із джерел фінансування роботи органів стандартизації[5].

Але, на мою думку, це не відповідає меті стандартизації якою, відповідно до Закону України «Про стандартизацію» в тому числі є забезпечення прав та інтересів споживачів та досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Відповідно до Керівних принципів для захисту інтересів споживачів до числа головних прав споживачів ООН відносить: захист від шкоди здоров’ю; право на безпеку; охорону їх економічних інтересів; право на інформацію; просвіту споживачів; наявність ефективних процедур розгляду скарг; право на здорове навколишнє середовище; право на вираз своїх інтересів[6]. Зазначені права знайшли втілення в ст. 4 Закону України про захист прав споживачів .І хоча права споживача не входять до переліку прав зазначених  в Загальній декларації прав людини, проте вони впливають на їх дотримання (наприклад, на право володіти майном). Платний доступ до більшості національних стандартів не тільки не сприяє забезпеченню перелічених прав споживачів, а є перепоною для їх реалізації.

Також вважаю, що такі заходи не є необхідними, оскільки сфера стандартизації має, виходячи з її мети, фінансуватися з державного бюджету, а не сама себе забезпечувати. До того ж, нормативні акти, не можуть бути власністю держави, оскільки вони не мають ознак об’єкту інтелектуальної власності і належать скоріше до публічної, а не до приватної сфери правого регулювання.

Зазначені заходи не розмірні (не співмірні) з метою стандартизації по досягненню оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері та забезпеченню прав споживачів, оскільки значно ускладнюють доступ до національних стандартів, як споживачів, так і виробників (виконавців).

Також, що окрім прямого порушення вище зазначених елементів верховенства права, складнощі в доступі до національних стандартів призводять до опосередкованого порушення таких елементів верховенства, як законність, оскільки не розуміло як дотримуватися норм, які відсутні в загальному доступі, доступу до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами, оскільки не можливо назвати засіб юридичного захисту ефективним, якщо відсутній доступ до всіх норм і стандартів, якими врегульоване питання та заборони дискримінації та рівності перед законом, оскільки доступ до стандартів залежить від змоги такий доступ оплатити.

Аналіз результатів дослідження

З однієї сторони, справді держава сьогодні має законні підстави надавати доступ лише до тих стандартів, які є обов’язковими та не можна сказати, що такі обмеження суперечать міжнародній практиці.

З іншої сторони, спірним є те, які саме стандарти є обов’язковими і чи взагалі доцільно по такому критерію надавати доступ до національних стандартів.

Ключовим на мою думку, є те, яка мета стандартизації і як таке обмеження доступу до національних стандартів вливає на її досягнення. З точки зору захисту прав споживачів і досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері, вище проведене дослідження показало, що забезпечення вільного доступу до всіх національних стандартів сприятиме посиленню таких елементів верховенства права, як правова визначеність і пропорційність, та позитивно вплине на такі елементи, як законність, доступ до правосуддя, заборона дискримінації та рівність перед законом.

Твердження щодо політики. Заходи

Як ми побачили, Закон вже передбачає забезпечення доступу до певного обсягу ДСТУ та інформації про їх чинність, але назвати ДСТУ доступними ми все ж не можемо.

Для того щоб національні стандарти можна було назвати справді доступними необхідно вжити наступних заходів згідно таблиці, що додається:

Вид заходу Орган державної влади, відповідальний за виконання Дата реалізації, що пропонується
Внести зміни до ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та встановити, що інформація по продукцію має містити нормативні акти, яким така продукція відповідає. ВРУ 01.01.2021
Внести зміни до Закону України «Про стандартизацію» і видалити ст.. 25 та ст.. 26, щодо права власності держави на на національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги. ВРУ 01.01.2021
Внести зміни до ч.3 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» і виключити формулювання «обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами». ВРУ 01.01.2021
Зобов’язати національний орган зі стандартизації відкрити доступ до національного фонду нормативних документів. КМУ 01.01.2021

 

Прогнози політики

За умови повної та своєчасної реалізації підсумкового проекту в 2021 році в Україні внаслідок забезпечення доступу до усіх національних стандартів буде підвищено рівень захисту прав споживачів, якість продукції та конкурентоздатність українських виробників, знижено корупційні ризики у сфері підтвердження відповідності та експертної діяльності.

Перешкодою для реалізації Підсумкового проекту є те, що він уособлює докорінні зміни самої концепції стандартизації в Україні та окрім заходів вказаних у цьому підсумковому проект потребує зміни до всіх дотичних нормативно-правових актів (в т.ч. Державного бюджету) та переходу стандартизації на державне фінансування.

Але загальні світові тенденції до посилення ролі бізнесу у сфері захисту прав людини і соціальної відповідальності, до відкритості інформації і забезпечення доступу громадськості до державних реєстрів, на мою думку, свідчать про те, що рано чи пізно, і не тільки в Україні, ми прийдемо до відкритості стандартів усіх рівнів.

[1] https://ukrainepravo.com/international_law/european_court_of_human_rights/pryntsypy-konventsiyi-pro-zakhyst-prav-lyudyny-i-osnovopolozhnykh-svobod-u-praktytsi-yespl-ta-mezhi-/

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18

[3] http://uas.org.ua/ua/services/standartizatsiya/109-2/

[4] http://uas.org.ua/ua/pitannya-vidpovidi/

[5] http://uas.org.ua/ua/pitannya-vidpovidi/

[6] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_903

Адвокат Вікторія Лаврова успішно закінчила курс “Безпечність харчових продуктів: сучасне законодавство, добросовісний виробник, відповідальний споживач” і поглибила знання щодо маркування харчових продуктів, державного контролю харчових продуктів і системи НАССР

adminhq

0

ХАСП

«Шкідливі поради» покупцям електротехніки

adminhq

0

фото (81)

☑ Нiколи не зберiгайте розрахункові документи (чеки і т.п.). Бо раптом не підійде/ зламається та доведеться повертати/ ремонтувати. Він Вам потрібен той клопіт? А так, немає чека – немає проблем (правда, є непотрібний/неякісний товар, але то таке).

☑ Контролювати, щоб заповнили гарантійні документи – це для зануд. Зламається – викинете. Ніяких ремонтів, тільки хардкор.

☑ «Скажемо ні!» захламленню дому. Упакування і супровідні документи викидайте відразу. Не треба нічого зберігати.

☑ Якщо Вам прийшла в голову  ідея прочитати інструкцію по експлуатації, швидко проженіть її. Не читати інструкцію по експлуатації давня українська традиція. Хто Ви такий, щоб її порушувати.

☑ Якщо раптом Ви не втрималися і інструкцію прочитали, а там вимога періодичного сервісного обслуговування, та ще й номер телефону сервісного центру написаний, забудьте і про сервіс, і про номер. Ви ж не жлоб якийсь. Для чого піклуватися про старе, якщо завжди можна купити нове.

☑ Нiколи не відстоюйте свої  права. Справедливості немає, всі державні органи куплені, суди – філіал пекла на Землі.

Які з цих порад знаєте/вмієте/практикуєте?

 

Дозвільна документація для використання джерел іонізуючого випромінювання у питаннях і відповідях

adminhq

0

Питання №1: Що таке джерело іонізуючого випромінювання (далі –ДІВ)?

Відповідь: відповідно до п. 1.13 «Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України» затверджених наказом МОЗ України N 54 від 02.02. 2005 року (далі – ОСНП) ДІВ – це об’єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або в певних умовах здатний створювати іонізуюче випромінювання.

Всі ДІВ діляться на відкриті, закриті та пристрої, які генерують ДІВ. Відкриті та закриті ДІВ в приватній сфері, практично, не використовуються та мають окремі вимоги для використання.

Найпоширеніші у сфері надання медичних та ветеринарних послуг пристрої, що генерують ДІВ. До них відносяться рентген апарати та дефектоскопи.

Питання № 2: Як зрозуміти, чи нам потрібні дозвільні документи для використання ДІВ?

Відповідь: відповідно до закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та ОСНП, для використання ДІВ, за рядом виключень, необхідно отримати дозвіл (санітарний паспорт) та ліцензію, які є взаємодоповнюючими документами та свідчать про виконання вимог санітарного законодавства і дотримання ліцензійних умов. Вказані виключення встановлюються наказом Державної інспекції ядерного регулювання України № 138 від 03.12.2013 р. До таких виключень належать всі радіонуклідні ДІВ, активність яких за окремим радіонуклідом не більша ніж 15 рівнів активності або питомої активності та всі радіонуклідні ДІВ, які відносяться до 5-ї категорії закритого джерела.

На практиці, якщо Ви не підприємство, де використовують радіоактивні газорозрядники або радіоактивні сповіщувачі диму, то навряд у Вас є обладнання, яке відноситься до закритих малоактивних ДІВ, що звільнені від ліцензування

Детально, правила поводження з ДІВ, у тому числі порядок отримання дозвільної документації для використання ДІВ, встановлюються цілою низкою нормативних актів з переліком яких можна ознайомити на сайті Державної інспекції з ядерного регулюваня: http://www.snrc.gov.ua/nuclear/uk/publish/article/36474

Якщо Ви здійснюєте діяльність як багатопрофільна чи стоматологічна клініка або ветеринарна лікарня, вірогідніше за все, у Вас є ДІВ, для використання яких потрібні дозвільні документи.

Питання № 3: Скільки часу потрібно, щоб отримати дозвіл (санітарний паспорт) та ліцензію на використання ДІВ?

Відповідь: 4-6 місяців

Питання №4: Чи дає право санітарний паспорт ДУ «Харківський лабораторний центр МОЗ України» здійснювати діяльність з ДІВ?

Відповідь: ні, не дає. Повноваження видавати Дозвіл (санітарний паспорт) на роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання мають лише управління Держпродспоживслужби.

До осіб, що здійснюють діяльність з використанням ДІВ на підставі санітарного паспорту, виданого ДУ «Харківський лабораторний центр МОЗ України», може бути подано позов про зупинення діяльності з ДІВ.

Питання № 5: Що, окрім отримання дозвільних документів, потрібно для використання ДІВ?

Відповідь: необхідно проводити передбачені ОСПУ-2005 заходи із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності та дотримуватися вимог до проектування, розміщення і організації роботи з ДІВ.

Тобто, персонал має пройти відповідне навчання, приміщення та спецодяг повинні відповідати вимогам ОСНП, та все це має фіксуватися у внутрішніх документах,  погоджених з державними органами.

Питання №6: Яка відповідальність за використання ДІВ без дозволу (санітарного паспорту) та ліцензії?

Відповідь: відповідно до закону Украни «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» за провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої встановлені вимоги обов’язкового отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації передбачено штраф у розмірі від 8 500 грн до 850 000 грн.

Відповідно до ст. 265. Кримінального кодексу України придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування джерел іонізуючого випромінювання без передбаченого законом дозволу карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Питання №7: Чи є на сьогодні в Україні практика притягнення до відповідальності за відсутність  дозвільних документів для використання ДІВ?

Відповідь: хоча, до розгляду в суді, кримінальні справи порушені за ст.. 265 КК України доходять не часто, все ж прецеденти існують.

Наприклад:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52581215

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46116509

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57007598

Також, існує практика накладення штрафу за провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії без отримання необхідних дозвільних документів. Наприклад:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59192116

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38073186

Питання №8: Яку звітність передбачена для осіб, що мають дозвіл (санітарний паспорт) та ліцензію на використання ДІВ?

Відповідь: річний звіт про аналіз безпеки провадження діяльності з  використання ДІВ, що подається до відповідного відділення Державної інспекції з ядерного регулювання та Держпродспоживслужби до 15 січня кожного року.

До питання відмінності між знаком відповідності технічним регламентам і знаком відповідності в системі УкрСЕПРО

adminhq

0

Не дивлячись на те, що маркування товарів в Україні знаком відповідності технічним регламентам та національним знаком відповідності в системі УкрСЕПРО започатковане більш ніж 10 років тому, на практиці, виникає питання, яка ж різниця між трилисником в замкнутому колі (або квадраті, або без нічого) і трилисником в розірваному колі. Ускладнює ситуацію часткова ідентичність знаків та схожість термінів.

Зміною №1 ДСТУ 2296-93 в 2002 році назва стандарту викладена як «Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування» (далі – Стандарт).  Таким чином, трилисник в замкнутому колі (або квадраті, або без нічого) носить назву знаку відповідності.

До лютого 2016 року трилисник в розірваному колі іменувався національним знаком відповідності. Але, після скасування Постанови КМУ від 29.11.2001 № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» та вступу в силу постанови КМУ від 30.12.2015, № 1184 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил і умов його нанесення» (далі – Постанова) трилисник в розірваному колі іменується знаком відповідності технічним регламентам.

Знак відповідності технічним регламентам наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах і засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів.

Знак відповідності застосовується при сертифікації продукції в Системі сертифікації УкрСЕПРО. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28. Продукція, не зазначена в згаданому переліку, може бути сертифікована в добровільному порядку.

Особа, що отримала і декларацію відповідності технічним регламентам, і сертифікат відповідності, має право наносити як знак відповідності технічним регламентам, так і знак відповідності в системі УкрСЕПРО.

Варто відзначити, що Україна знаходиться в процесі заміщення сертифікації в системі УкрСЕПРО на підтвердження відповідності технічним регламентам. По міру врегулювання окремих видів продукції технічними регламентами, список продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, буде скорочуватися.

Знак відповідності в системі УкрСЕПРО Знак відповідності технічним регламентам
Як виглядає

(знаки вказані без номеру орану підтвердження відповідності!)

 

 220px-UkrSEPRO_Voluntary.svg220px-UkrSEPRO.svg220px-UkrSEPRO.svg - копия  1307544462_5
Чим регулюється порядок нанесення ДСТУ 2296-93 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування» Постанова КМУ від 30.12.2015, № 1184 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил і умов його нанесення»
Нормативний акт, що встановлює на яку продукцію наноситься Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 Відповідний технічний регламент
Коли може бути нанесено Після отримання сертифікату відповідності в системі УкрСЕПРО Після отримання (складання) декларації відповідності