BLOG

7 Лютого, 2022

Презумпція правомірності рішень платника податків

#історії_з_ЄДРСР

adminhq

0

У світлі загострення питань з РРО, а саме різноманіттям трактувань, як самим податковим органом, так і аналітиками, коли все ж таки обов’язкове РРО, а коли ні, що таке готівкові та безготівкові розрахунки і що підпадає, а що ні, під розрахункову операцію в розумінні закону Закону № 265, корисним є згадати про презумпцію правомірності рішень платника податків та дуже цікаву постанову Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 380/671/20 .
І хоча саме рішення стосувалося визначення коду УКТ ЗЕД ігристих вин (до речі, багато ким цінованого Fiorelli Fragolino Bianco :)), але наступні висновки застосовні, на мою думку, в усіх категоріях справ:

«… у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган».
П.С. аргументація, до речі, у позивача така, що реклами на ній не зробиш :), бо вони стверджували, що: «ТОВ «Регно Італія УА» імпортує саме суміші на основі зброджених напоїв (Fiorelli Fragolino Bianco, Rosso, Spumante Pesca, Moscato Ananas Fiorelli, Moscato Mandarino Fiorelli), а не вина ігристі, вина газовані та зброджені напої.
Погодьтесь :), «суміш на основі зброджених напоїв» звучить менш апетитно, ніж «ігристе вино».
LEAVE A COMMENT